top of page

БАТЬКІВСЬКІ ПОМИЛКИ

НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ У СІМЕЙНОМУ ВИХОВАННІ

 

​

Батьківські лінощі

​

     Вони виявляються в недостатньому догляді за дитиною, непослідовністю у вимогах, у стилі виховання, у небажанні відволікатися від своїх справ та захоплень навіть тоді, коли дитина потребує їхньої допомоги.

 

Нескромність, хвалькуватість батьків

​

       Вони хизуються будь-якими успіхами своєї дитини. Дуже хворобливо реагують на успіхи інших, якщо ті затьмарюють їхню дитину. Не пропускають жодної нагоди, щоб продемонструвати, як вона декламує, читає, співає, танцює, малює… Саме ця категорія батьків найчастіше примушує дитину займатися тим, чим хотілося займатися у дитинстві їм самим, навіть якщо у неї до такого виду діяльності немає справжніх здібностей або справжнього інтересу.

​

Невиправдана принциповість

​

       Виявляється у хибному уявленні батьків про те, що коли вони вже так сказали, то так і має бути, навіть якщо їх вимоги не завжди виправдані. У результаті такої принциповості батьки нерідко вдаються до фізичних покарань, позбавляють дитину прогулянки, забороняють улюблені ігри, не розмовляють з нею тощо.

​

Егоїзм

​

     Він виявляється в кількох варіаціях:

  • Батьки - власники. Вони надмірно опікують дитину і постійно нав’язують свою волю, за неї вирішують, що їй цікаво та потрібно, а що - ні;

  • Мати – «квочка». Вона постійно пригнічена страхом, а дитина мучиться усвідомленням того, що не така як усі, у чомусь неповноцінна (наприклад, слабша за своїх ровесників). Такий тип материнської поведінки нерідко виникає , коли дитина єдина або народилася пізно, коли перенесла якусь операцію чи мала травму, якщо часто хворіє або за інших подібних обставин. В основі такої поведінки матері тривожний тип її нервової системи;

  • Безвідповідальність, безтурботність. Як правило, такі батьки переконані, що з дитиною нічого не трапиться. У час дозвілля вони майже повністю залишають її без нагляду, дозволяють самостійно гратися на вулиці, дозволяють вступати в різні контакти з незнайомими людьми, не замислюючись над тим, що вони можуть бути для неї джерелом небезпеки. Деякі з них переконані, що саме в такий спосіб виховують у дитини самостійність;

  • Самоствердження за рахунок дитини. У таких випадках ігнорується право дитини на індивідуальність, гідність, визнання і спробу захисту. Цим користуються ті батьки, кому складно реалізувати себе у зовнішньому оточенні. Причиною такої батьківської помилки може бути також нерозуміння помилок дитини, які є природними для її віку і пояснюються відсутністю знань, умінь, навичок, досвіду. Демонстрація батьківської зверхності нерідко має форми посиленого тиску на дитину і її фізичного покарання або постійного словесного акцентування на недоліках і неумілостях.

​

Нав’язування дитині інших ролей

​

       Наприклад, вундеркінду, юного таланту, лідера, малої слухняної дитини тощо, які часто не відповідають темпераменту дитини або її здібностям, призводять до того, що вона не може впоратися з визначеною для нею роллю, чим викликає обурення у батьків. У самої ж дитини з’являються розчарування та зневіра або активний протест проти насилля над її природою.

​

Негативне оцінювання дитини

​

       З’являється в результаті небажання батьків обтяжувати себе аналізом поведінки дитини та пошуком причин негативного. Цьому сприяє також націленість на виховання як жорстку взаємодію з дитиною – необхідність робити зауваження, засуджувати, упереджувати. В ньому виявляється певний егоцентризм батьків, прагнення зняти з себе відповідальність за вчинки дітей, уражене батьківське «Я». Невідповідність вчинків і слів дитини їхнім поглядам чи намірам дратують, викликають несправедливе почуття злості, бажання покарати. Очікування батьків, що кожна їх дія викличе лише однозначну реакцію, не виправдовуються і, як свідчить життя, це часто призводить до того, що або притуплюється чутливість дитини до такого педагогічного впливу, або, навпаки, вона загострюється, і дитина буде підозрювати чи знаходити для себе образу навіть у нормальному тоні й стилі спілкування

​

Обмеження способу включення дитини в життя сім’ї

​

      Виявляється в обмеженні участі дитини у домашніх справах, що призводить до невміння дитини обслуговувати себе, лінощів взагалі і певного інфантилізму в характері.

​

Маніпуляції і маніпулювання

​

      Як правило, виникають у результаті примусового обмеження спілкування з якоюсь корисливою метою, наприклад: бажанням відпочити, примусити беззаперечно підкоритися, уникнути виконання доручення, відповідальності, наполягти на своєму тощо. В сімейному спілкуванні вправними маніпуляторами бувають як батьки, так і діти. Діти часто хитрують перед батьками, граючи роль безпомічних, якщо не хочуть чогось робити. Прийомами маніпулювання виступають при соромлення, погрози, розчулення, залякування, нав’язування уявлень та своєї волі іншому.

​

Маятникове виховання

​

    Характеризується непослідовністю у вимогах батьків та полярними реакціями (покарання чи заохочення) на одній й ті ж вчинки дитини, залежно від настрою і вільного часу. Позбавляє дитину стійких орієнтирів поведінки і формує у неї риси пристосуванця.

Значення  казок у житті людини

 

       У кожної людини є своя перша та найулюбленіша казка. Казка, яку ми проносимо в своєму серці через все життя. І у кожного вона різна. А чому? В чому тут глибинний сенс?

     В кожній прочитаній нами казці, можна знайти, як і повний перелік людських проблем, так і шляхи та способи їх вирішення. Підсвідомий вибір казки  відображає проблематику особистісних моментів в житті людини, їх прагнень та переконань. Відомий американський психолог Ерік Берн ще в середині  ХХ століття доводив, що за допомогою казок можливо навіть запрограмувати майбутнє дитини.                                                 

      Казки не такі прості, якими здаються на перший погляд - вони схожі на багатошаровий пиріг. В дитинстві ми бачимо перший шар, він є самим зрозумілим, а з віком нам відкривається більш глибинний сенс вкладеного задуму в казку. І чим коротша казка, тим більший вона має обсяг вкладеної в неї інформації. А в такому разі казки не менш потрібні батькам, ніж їх дітям. 

      Як приклад – пропоную розібрати казку «Колобок». Всі, ви, добре пам’ятаєте, як колобок тікає з дому, щоб побачити світ. Безумовно, що він має великий потяг до пригод. За характерологічними ознаками він є енергійним, комунікабельним,  досить активним, рухливим, жвавим, має добру вдачу та безмежне бажання отримати нові знання у сфері  «Я у світі» та пізнати щось цікаве, невідоме. Тип темпераменту, - швидше, сангвінік.

      На шляху до незвіданих пригод він зустрічає декілька персонажів, котрі стають йому на заваді. Але Колобок уміє домовлятися з кожним – навіть самого негативного героя із казки зміг переконати відпустити його. З часом, вже будучи впевненому в собі, як сформована особистість, мандрівник втрачає пильність, його самовпевненість, зухвалість  пригнічує такі психологічні процеси, як уважність та спостережливість – і, його за допомогою обману з’їдає Лисиця.

      Даний сюжет казки зустрічається у казках багатьох народів світу. Він є повчальним, бо несе в собі мудрість народу, що передається в поколіннях від пращурів до прийдешніх нащадків.                                                                                                                                                            

  Але, які уроки можна з цієї казки винести та чого навчити дитину, розповідаючи її:                                                                                                                                                                 

  • Не втрачати почуття самоконтролю. Завжди можна знайти вихід із ситуації та протистояти тому, хто ображає: покликати на допомогу друзів, проявити хитрість. Адже Колобка міг би ще з’їсти Заєць, якби наш герой не схитрував: «Давай, я тобі пісеньку заспіваю!»  Чи все ж таки, просто втекти, - так і чинив кожен раз Колобок, доспівуючи пісеньку.                                                                                                                                  

  • Не довіряти першому зустрічному. В житті зустрічаються різні люди, як і доброзичливі, так і навпаки. На всякий випадок, завжди потрібно бути на по готові, адже не завжди не хороші люди прямо та відверто дають зрозуміти : « Я тебе з’їм!» Більшість, у відношенні до вас, можуть вчинити, як хитра  Лисичка, приспавши вашу пильність лестощами та майстерно зіграною добротою; тому, тут варто бути дуже обережним, щоб розгадати наміри таких людей.                                                                                                                                            

  • Вибирати правильний шлях у житті. Про це варто з дитиною говорити в самому кінці. Адже Колобок був спечений з відповідною метою, Дідусь та Бабуся покладали на нього свої надії, а наш неслухняний герой зіпсував життя і собі і їм. У кожної людини є свої здібності, це є ознакою призначення кожного в цьому світі. Згідно даних ознак та поклику душі - люди, як правило  стараються обирати собі професію, вид діяльності, заняття. І безумовно, зробивши правильний вибір професії - людина зможе реалізувати свої таланти в житті, а своїми успіхами  приносити велику користь собі, рідним та суспільству, і отримати від своєї професійної діяльності ще й задоволення. Самоствердитися.                                                                                                                                   

 

      Як підсумок:

  • Не спішіть відмовляти. Коли вас просять «поскребти по засікам», а ви знаєте, що там нічого немає,- все одно поскребіть. Бабусі  вистачило борошна на Колобка…

  • Не залишайте дітей без нагляду. Адже Колобок - не хто інший, як малюк, котрий, як тільки Бабуся відвернулась, зістрибнув з підвіконня і помандрував до лісу!

  • Не забувайте про своє дитинство. Чому головний герой казки так нерозважливо зважився на пригоди? Напевно тому, що йому стало одному досить сумно лежати на підвіконні. Тому, не варто поспішати сварити дитину за неслухняність, а краще згадайте, як самі бажали колись в дитинстві відчути себе «дорослим та самостійним», промовляючи, на бажання мами допомогти: «Я сам!»

 

Рекомендації

 

  • Не намагайтеся замінити читання казки на перегляд мультфільмів. Навіть при великій зайнятості знайдіть час для читання в колі сім’ї чи перед сном. 15 хвилин на день - це небагато для живого, емоційного відображення казки вами для вашої дитини, але це є дуже важливим для психологічного її розвитку.

  • Перед тим, як читати незнайому казку сину чи донечці, швиденько пробіжіть її очима. В сучасних інтерпретаціях можна зустріти, наприклад: «… і розірвав його на тисячу дрібних кусочків». Це вже занадто. Тому, в такому випадку можна замінити дану казку на іншу, чи деякі дії головних героїв замінити на більш м’якші, що не відображають проявів агресії та різних негативізмів, бо в дитини  може формуватися думка, що лише зла та жорстока людина може бути сильною та розумною. 

  • Не варто читати сумні казки дитині на ніч. Бо не тяжко буде уявити, що дитині може наснитися після такої казки.

  • Діти мають знати та усвідомлювати, що в житті є, крім «зовнішньої», «внутрішня» сторона (основний виховний зміст казки).  Поговоріть про це з дитиною, але ненав’язливо, обережно вибираючи момент. Виключно в пізнавальних цілях, підвівши дитину до того, як правильно вона має чинити в  подібних ситуаціях. А ще краще, якщо дитина нещодавно чимось провинилася, то підібрати згідно цієї ситуації відповідну казку з висвітленням повчально-виховного моменту.

​

Методичний посібник : «Казкотерапія  у роботі з дітьми дошкільного віку.»,  автор О. А. Бредіхіна

Адаптація!
Готуємо  дитини до
дошкільного навчального закладу

 

       Можна абсолютно реально допомогти малюку подолати труднощі звикання і навіть певною мірою запобігти їм, якщо заздалегідь підготувати дитину до майбутніх змін. І головна роль тут належить батькам. У чому полягає підготовка дитини до відвідування садка?

 

  • Необхідно унормувати режим дня дитини відповідно до режиму в садочку. Цим ви значно полегшите процес звикання.

  • Добре, якщо заздалегідь зацікавите свою дитину садочком, викличете бажання йти туди. Для цього під час прогулянок з дитиною покажіть їй будівлю ДНЗ, ігрові майданчики; разом поспостерігаєте за гроюдітей. В жодному разі не можна залякувати дитину садком, погрожувати:" Це в викличе страх, безумовно,погіршить стан дитини в період адаптації до незнайомого оточення. Навпаки, краще казати:" Якщо слухатимешся, не плакатимеш, то підеш всадок". Про вступ до садка треба говорити в сім'ї як про радісну, очікувануподію.

  • Також, щоб полегшити звикання, познайомте дитину з майбутнім вихователем, поговоріть з ним так, щоб чула про те, що це добра вихователька, яка гуляє і грається з дітками.

  • Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді поспішаючи, батьки самі вдягають і годують дітей, тим самим стримують формування необхідних умінь. Такі діти, звикнувши до надмірної опіки, в садочку почуваються безпорадними і самотніми. Нехай на перших порах рухи дитини невпевнені, але все одно кожну спробу обов'язково схвалюйте.

  • Необхідно на момент вступу до ДНЗ дитини надати певний обсяг правил поведінки. Адже особливо погано почувають себе діти, яким у сім'ї нічого не забороняли. Перші вимоги вихователя ( не бавитися під час занять, їжі, умивання, не хапати за волосся дітей); не брати речі зі стола вихователя тощо викликають у них образу, а іноді плач. Потрібно щоб дитинауміла розуміти і прислухатися до вимог з боку старших.

  • Дуже важливо навчити маля гратися. Діти, які тривало, не відволікаючись, граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення. Деякі вважають, що діти і так вміють гратися. Насправді ж діти раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають, стукають, гризуть, не знаючи як застосувати їх. Тут на допомогу має прийти дорослий - розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею.( з чашки слід напувати ляльку, зайчика можна вкласти спати і погойдати тощо.) Така спільна діяльність формує в дитини, крім ігрових умінь, потребу і навички спілкування.

 

  • Одна з головних причин труднощів перших днів дитини в садку - недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми. Дитина, що спілкується лише з членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє правильно реагувати на їх звертання. Іноді батьки самі мимоволі формують негативне ставлення до сторонніх, говорячи: " Не слухатимешся, оцей злий дядя тебе забере". Слід навпаки виховувати привітне ставлення до дорослих, наприклад: " Подивись, як лагідно всміхається до тебе тьотя, і ти їй всміхнись".

 

  • Слід увагу приділяти розвитку мовлення. Це теж полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби.

Поради практичного психолога
батькам майбутніх першокласників
​

 

  • Для дитини ви – зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.

  • Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю.

  • Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

  • У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.

​

  • Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками , куштувати на смак і відчувати елементи навколишнього світу.

  • Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати письмо.

  • Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини.

  • Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті , уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках тощо.

  • Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членами родини.

  • Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини!

  • Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома!

 

     П'яти-шестирічна дитина повинна знати й уміти:

     Розвиток мовлення:

  • будувати складні речення різних видів. Наприклад, складати речення із запропонованих слів: малюнок, дівчинка, малювати, фарбами;

  • швидко утворювати нові словосполучення. Наприклад: шапка з хутра - хутряна шапка;

  • пояснювати зміст прислів'їв;

  • складати оповідання по одній картинці, по серії картинок, з життя;

  • виразно виконувати вірші, з різною інтонацією передавати рядки, що містять радість, замилування, смуток і т.д.

Увага:

  • виконувати завдання, не відволікаючись , близько 15 хвилин;

  • знаходити 5-6 відмінностей між предметами й між двома малюнками;

  • утримувати в поле зору 8-10 предметів;

  • копіювати в точності візерунок або рух;

  • легко грати в ігри на уважність і швидкість реакції. Наприклад, називайте іменники, але перед грою домовтеся: якщо почув назву шкільних речей - скласти руки на столі, дика тварина - поклав руки на плечі й т.д.

Пам'ять:

  • запам'ятовувати 8-10 картинок;

  • запам'ятовувати лічилки, скоромовки;

  • запам'ятовувати фрази (Маша й Олена малюють кольоровими олівцями», «Олена грала кубиком, м'ячем, лялькою й ведмедиком»);

  • розповідати по пам'яті оповідання, казки, вірші, зміст картинок;

  • повторювати в точності текст, що складається з 3-4 речень.

Мислення:

  • закінчити речення: « Якщо стіл вище стільця, то стілець...», «Якщо ріка глибше струмка, то струмок...»;

  • знаходити зайве слово серед групи слів, наприклад: «Ложка, чашка, виделка, трактор, каструля», пояснити відповідь;

  • відповідати на мудрі питання, наприклад: «Чим схожі й чим відрізняються кішка й білка?»;

  • визначати послідовність подій;

  • знаходити й пояснювати невідповідності на малюнках;

  • знаходити й пояснювати відмінності між предметами і явищами;

  • знаходити серед запропонованих предметів зайвий, пояснюючи свій вибір.

Дрібна моторика:

  • складати з конструкторів за зразком будь-яку фігуру. Скласти з паперу, по показаному дорослим зразку, простий предмет (кораблик, човник);

  • вирізати ножицями складну фігуру по контурі, намальованому на аркуші паперу;

  • виконувати аплікації на папері як самостійно, так і за зразком;

  • складати пазли без сторонньої допомоги;

  • регулювати силу натиску на олівець і кисть, змінювати напрямок руху руки залежно від форми зображеного предмета;

  • розташовувати зображення на всьому аркуші або в заданих межах: на одній лінії, на широкій смузі;

  • штрихувати малюнки, не виходячи за їхні контури. Акуратно розфарбовувати складні малюнки;

  • орієнтуватися в зошиті в клітку або в лінійку.

Навколишній світ:

  • називати свої імена й прізвище, своїх родичів;

  • знати назва свого міста, столиці, країни, планети;

  • знати назви основних професій людей; пояснювати. Чим характерні ці професії, яку користь приносять людям;

  • називати пори року, частини доби, дні тижня в їхній послідовності;

  • називати весняні, літні, осінні й зимові місяці;

  • відрізняти хижих, диких тварин від  травоїдних, домашніх;

  • відрізняти перелітних птахів від зимуючих;

  • відрізняти садові квіти від польових;

  • відрізняти дерева від чагарників;

  • називати  всі явища природи.

 

Бажаємо успіху Вам і Вашим малятам!

bottom of page